Костел Святих Апостолів Петра і Павла у Луцьку |
Попередження Черняка було дуже вчасним. Козаки кошового Олешківської Січі Костянтина Гордієнка стрималися. Зате на полковника Івана Черняка було зроблено донос, наклепи, його заарештували й вивезли до Петербурга. Слідство не дало результатів, хоча тривало майже два роки. Полковника знов повернули до командування Полтавським полком. А помер він 1722 року вже у Московії, на будівництві Ладозького каналу, де загинуло багато українських козаків.
Син Івана Черняка, теж полковник, Яків Черняк прийняв після батька командування Полтавським полком. А обозним козацького війська був у той же час його родич полковник Григорій Черняк. У пам’яті земляків лишився не лише як гарний козак, але і як той, що збудував кам’яну церкву в селі Тишковичі, у якій потім і був похований.
Неподалік Володимира знов славне козацьке село Ружин на Турійщині. Це родове село князів Ружинських, які відіграли помітну роль у становленні українського козацтва та в діяльності православних братств. Тут народилися й виросли кілька відомих козацьких ватажків. Професор Олександр Цинкаловський твердить, що „з цього княжого роду походив козацький гетьман Остафій Ружинський”. Про його родича Богдана Ружинського згадують історичні документи, які характеризують його як реформатора козацького війська, поділу його на сотні, полки за територіальним розміщенням. Його гетьманування припадає на 1575-1576 роки. Блискучі його походи проти кримських та турецьких загарбників принесли порятунок тисячам українських невільників. Загинув гетьман Богдан Ружинський у бою під Аслан-городом.
Пам’ятник князю Володимиру у Святогірському монастирі села Зимне |
Сувору оповідь бережуть мешканці села Кречів на Володимирщині про те, як їхні предки діяли тут спільно з козацьким військом у далекому 1648 році. У селі стояв величний замок магната Осторога, обведений водою з усіх боків. У замку була військова залога шляхти, яка відчайдушно боронилась. Та не вистояли проти козацької сили. Замок був таки узятий. А чимало кречівців приєдналося до походу на Замостя.
У селі Литовеж невмирущою залишається пам’ять про те, що в древності тут було місто Всеволод (згадане в літописі під 1097 роком). Одна з легенд твердить, що князь Володимиро-Галицького князівства Данило Галицький саме тут, на городищі міста, закопав свою золоту королівську корону. Про це співали лірники не менше сотні років тому. А друга легенда оповідає про героїчну оборону цього міста козацькою сотнею. Красунясотниківна Оксана із замкової вежі стрілою з лука влучила в груди татарського ватага. Орда залишила облогу міста. Нащадки сотниківни, можливо, й зараз живуть у Литовежі.
Волинський Камінь-Каширський теж мав „оборонний замок на північній Волині”, як свідчать історичні джерела. Він міцно тримався під час багатьох військових подій аж до 1648 року.
Усе північне Полісся було покозачене і в часи походу сюди Семерія Наливайка, і восени 1648 року. Навіть південь Білорусії, її міста Мозир, Турів, Гомель, Річиця, Лоєв та інші, а також навколишні села. Під час повстань козаки та повсталі селяни захопили цілу низку міст, крім Гомеля, Лоєва, ще й Бобруйськ, Брагін та інші.
Через віки в наші дні прийшла красива легенда про славного козака Кучму, який разом зі своїми побратимами рятував від кримських людоловів села Турійщини. Напевне відомо про напад татар саме на село Осетрів. Після того, як воно було знищене, козацький загін наздогнав грабіжників, розгромив та врятував полонених. В одному з таких боїв і загинув козак Кучма. Його поховали біля села Твердині. Там понині височить Кучмівський курган.
Кожне місто та містечко, кожне село дихало козацьким духом. І про це свідчать літописи. Так, у фамільному літописі Липинських, які довго жили в селі Затурці, був запис переказу про те, що козацький загін Нестора Морозенка (Станіслава Мрозовицького) діяв у районі цього села. Саме тому тут так полюбляють відому пісню про Морозенка. До того ж відомо, що Станіслав Павлович Мрозовицький походив з галицько-волинської шляхти, був сином Теребовлянського підстарости.
Не один раз були покозачені великі та малі міста Великої Волині. Це, передусім, Острог, Дубно, Рівне, Межиріччя, Кременець, Костянтинів, Остропіль, Гоща, Клевань, Колки, Чарторийськ і ряд інших, зрозуміло, з навколишніми селами. Цікавою є поява на Дубенщині містечка Крупець. За народним переказом, його заснував хоробрий козак Диркач. Він збудував чимало житлових будинків, а в центрі – красиву церкву з розписами внутрішніх стін. Під однією з фресок є напис: „Раб Божий Стефан Козак з жінкою Анною за відпущення гріхів. Року Божого 1676”.
Село Деражня Велика Звягельського повіту - одне з багатьох покозачених сіл Волині. З нього походить відомий козацький рід Ломиковських, які жили тут у ХVІІ-ХVІІІ століттях. Один з його представників, Іван Ломиковський, був генеральним обозним у козацькому війську гетьмана Івана Мазепи. Ще в 1705 році Іван Ломиковський разом з полковниками Апостолом, Горленком і Зеленським наполягали, щоб гетьман шукав союзу зі шведами і рятував Україну від московського гноблення. Тоді Ломиковський був генеральним осавулом. Перед тим йому навіть доручалася булава наказного гетьмана (1690 р.). Гетьмана Івана Мазепу Іван Ломиковський не залишив навіть після поразки шведів і козацького війська біля Полтави. В 1709 році пішов у еміграцію і помер у Яссах (1714 р.). Цікаво те, що в селі Мильча Дубенського повіту, в монастирській церкві, довго зберігалися книги, подаровані Іваном Ломиковським для монастиря і сільської школи.
Ще один сподвижник гетьмана Івана Мазепи – полковник Дмитро Чечель – теж походить з Волині. Його родове село Григоровичі – поблизу Старокостянтинова. Це південь Волині. Нащадки полковника жили там ще в ХІХ столітті. Але шанувати полковника не можна було, бо його вважали лютим ворогом Російської імперії. Про Дмитра Чечеля відомо, що Іван Мазепа, відходячи з основними козацькими силами до табору шведського короля Карла ХІІ (1708 рік), залишив свого найбільш надійного полковника на чолі Сердюцького полку для оборони гетьманської столиці Батурин. Тут було двадцять три тисячі козаків-захисників, артилерія, запаси пороху, продуктів. Батурин міг протриматися досить довго, аж до підходу допомоги шведів і Мазепи.
Петро І на розгром Батурина послав величезне військо на чолі з Меншиковим. Початок оборони козацької столиці був успішним. Та оборонців Батурина зрадив полковник Іван Ніс, який і показав ворогам таємний підземний хід. Другого листопада війська Меншикова ввірвалися в місто, вирізали всіх мешканців, а саме місто спалили дотла.
Т.Г. Шевченко в поемі „Великий льох” про той жах писав:
Як Батурин славний,
Москва вночі запалила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
В Сейму потопила...
Славну козацьку історію має містечко Остропіль колишнього Звягельського повіту. Іменем цього міста в 1648 році був названий і новостворений Національно-визвольною революцією козацький Остропільський полк. Таку ж роль у ті пам’ятні революційні дні відіграло і славне місто Острог – один з найбільших духовно-освітніх центрів Волині.
Волинь справді козацький край. Уся вона кілька разів була покозачена і стала постійним носієм ідеї української державності, незалежності, волі.