|
|
| Ці схили пам’ятають Кодацьку фортецю |
Є всі підстави розпочинати його літочислення від 1650 року - першої писемної згадки про НОВИЙ КОДАК. Це козацьке місто знаходилося на території сучасного Дніпропетровська і було важливим військовим, економічним та адміністративним центром Вольностей Війська Запорозького. Новий Кодак був центром Кодацької паланки і вже у середині 1750-х років налічував понад п’ять тисяч мешканців. Саме на його базі і розбудовувався Катеринослав.
У Новому Кодаку знаходилася адміністрація паланки, переправа через Дніпро (на іншому боці ріки стояло велике село), регулярно відбувалися ярмарки. Кодацька паланка - одна з найбільших та найзаселеніших у межах Вольностей Війська Запорозького - охоплювала значну частину правобережжя сучасної Дніп-ропетровської області та деякі інші території.
Саме місто було обнесене ровом та валом, на якому стояли тури з лози, набиті землею. Вал мав чотири бастіони для гармат та три дерев’яні вежі з в’їзними брамами.
Новий Кодак був щільно забудований. Ось перелік державних будівель, який дійшов до нас із XVIII ст.: канцелярія, скарбниця, арсенал із пороховим льохом, церковне правління, митна контора при перевозі, шпиталь, школа, казарми, військовий палац. До того ж, у місті були церква (згодом побудували ще одну) та синагога. Паланкова старшина здійснювала управління, чинила суд, збирала податки. Але головним нервом життя Нового Кодака була торгівля. Тут відбувалося три ярмарки на рік, проходили чумацькі валки та каравани суден. Таким чином, місто мало ярмарковий майдан, шинки, склади, заїжджі двори, різноманітні майстерні. До наших днів дійшли документи, які визначали кількість дворів у Новому Кодаку за часів існування Запорозької Січі. За ревізією, проведеною січовими старшинами І. Домонтовичем та І. Чугуєвцем, у лютому 1754 року в місті нараховувалося більше 500 дворів. На 1771 рік їх кількість скоротилася майже втричі. Це пов’язане з тим, що місто опинилося у вирі подій російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Надалі Новий Кодак стрімко відновлюється: у 1783 році він має вже 287 дворів, а у 1793 - 355 дворів та 2 тис. людей населення. У цьому ж році в Катеринославі зафіксовано аж... 680 (!) душ мешканців.
|
|
| Пам’ятний знак на місці Кодацької фортеці |
Варто сказати й про походження назви Кодак. Фортецю-місто було названо від імені порога, але щодо розшифровки існують різні думки. Один із дореволюційних філологів виводив це слово з фінно-угорських мов, де воно означає «водоспад». Краєзнавець-любитель В. Фоменко із Запоріжжя пропонував тлумачити це слово «як бухта, захищене місце», перекладаючи його з тюркських мов. Цікава позиція дніпропетровського краєзнавця Івана Савельєва, який, теж заглибившись у тюркські мови, відкидає один з можливих варіантів, таких як «бараняча гора», а пропонує інший: «поселення на горі».
Уже наприкінці XVI — на початку XVII століття поблизу Нового Кодака концентруються запорізькі козаки з родинами, так звані «гниздюки», які займалися конярством, скотарством і хліборобством. Новий Кодак, можливо, був заснований переселенцями з Кодака. Та, скоріш за все, село вже існувало, і згодом на родючих землях Нових Кайдаків мешкали будівничі польської фортеці Кодак, а згодом тут були сховища, резерви і городи міста Кодак. Рік заснування села можна назвати приблизно - 1600-1635 роки.
Це було місто, яке виконувало багато різних функцій. Передусім це був адміністративний центр. Новий Кодак був центром Кодацької паланки Вольностей Війська Запорозького, а паланка - це територіальне утворення в складі Вольностей, всього їх налічувалось спочатку 5, пізніше - 8. Паланки не були сталими, але Кодацька разом із Самарською - одна з найбільших, найзаселеніших, найпотужніших.
У Новому Кодаку знаходилися її адміністрація (полковник, осавул, писар, хорунжий), суд, канцелярія, школа, церква святого Миколая, а також похідна січова церква. Біля міста працювала переправа через Дніпро. Адміністрація паланки обиралася на її раді строком на один рік. Суд паланки складався з трьох представників адміністрації і у такій же кількості від козацької громади. Останні обиралися строком на три роки. Серед обов’язків керівництва паланки важливе місце посідав контроль за збереженням природних багатств паланки, зокрема лісів, урочищ, дібров, гаїв, існування яких сприяло збереженню річок, озер, ставків, криниць.
У 1652 р. Б. Хмельницький провів реформування кордонів Кодацької паланки. Північний її кордон він установив по р. Тясмин (м. Крилов), а південний - по Микитин Ріг включно. У зв’язку з виникненням м. Новий Кодак містечко, що знаходилося біля Кодацької фортеці, побудованої поляками, отримало назву Старого Кодака.
Після придушення національно-визвольного повстання українського народу 1630 - 1631 рр., очолюваного гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом), Річ Посполита намагається посилити контроль над Запорозьким козацтвом, котре було авангардною силою українського народу у боротьбі за волю й незалежність у XVI -XVIII ст. До того ж, Річ Посполита прагнула зменшити небезпеку польсько-турецької війни, запобігаючи самовільним морським походам козаків і водночас набігам ординців з півдня. Одним з найважливіших заходів уряду Польсько-Литовської держави проти цього було спорудження потужної фортеці на берегах Дніпра, яка б мала перервати зв’язок Січі з Наддніпрянською Україною і водночас забезпечити надійну оборону від ординців. Власне, уряд Речі Посполитої у боротьбі з ординцями використовував досвід Московської держави, котра ще раніше почала будувати на своєму південному кордоні в кінці XVI ст. «Белгородскую черту» - оборонну лінію з міст-фортець: Білгорода (1598 р.), Воронежа (1586 р.), Козлова (1636 р.). У лютому 1635 р. король Речі Посполитої Владислав IV і сейм ухвалили спорудити фортецю біля першого дніпровського порога - Кодацького. Це місце було обрано цілком свідомо. Якби фортеця була поставлена вище, тоді вона не могла б перекрити вільного шляху козакам із Самари до Дніпра й зашкодити доланню ними порогів. Не треба забувати, що саме у самарських лісах козаки будували свій флот і спускали його на Низ. Якби фортеця була поставлена нижче, наприклад біля Хортиці, тоді було б дуже важко постачати її боєприпасами, провіантом тощо, а тим, хто робив би це, довелося б діяти в умовах постійної загрози ворожого нападу під час долання порогів. Отже, місце було обране ідеальне, й до того ж, на високому Дніпровому березі, що робило фортецю неприступною з боку річки.
Новий Кодак виникає природно, внаслідок розташування на перевозі через Дніпро. Тобто торговельні шляхи з Правобережної України і на лівий берег, і на Дон ішли через цей Кодацький перевіз. Зрозуміло, якщо є перевіз, то він потребує для себе певної інфраструктури. І тут виникає ціла низка і заїжджих дворів, і шинків, і ремісничих майстерень.
Старе козацьке містечко Новий Кодак за документами відоме ще з середини XVII століття. Перша згадка про нього датована 1650 роком, коли тут було збудовано церкву. Зрозуміло, що церкву будували не на пустому місці, та й кодачанин Микита Корж говорив про існування містечка ще за польських часів.
Переходячи від економічного до духовного аспекту, слід зазначити, що Миколаївська церква, навіть її нинішня будівля - цього якраз багато хто не знає, - це найстаріша церква міста, яка постає на початку XIX століття фактично на місці старовинної козацької церкви, збудованої ще в 1640-х роках, - Церкви Святого Миколая.
Історики також з’ясували, що тривалий час центр так званого Христового намісництва, тобто управлінської структури, яка охоплювала всі північні паланки Вольностей Війська Запорозького, розташовувався в Новому Кодаку і звідсіля здійснювалося управління всіма церковними справами.
Миколаївська церква цікава тим, що в ній знаходилася чудотворна ікона Божої Матері, яка шанувалася козаками. Козаки вважали, що в одному з походів вони врятувалися виключно завдяки саме цій іконі.
За своїми соціальними функціями Кодак теж належав до поселень міського типу. Більшість населення Кодака складали козаки, які займалися переважно військовим, а також іншими промислами. Окрім козаків, тут мешкали шинкарі, купці, ремісники тощо. Напевно, що були й такі, які займалися землеробством. На початковому етапі існування Катеринослава його мешканці теж не повністю відмовилися від цього виду діяльності.
Ще одна особливість, яка довгий час була притаманна Кодаку і якої не мав Катеринослав, - це військова функція. Оскільки Новий Кодак знаходився на прикордонні, його мешканці зазнавали неодноразових нападів татар, турків і росіян. У 1740-х роках тут спорудили потужну фортецю, щоб убезпечити місто від подібних нападів. Однак Кодак не можна назвати вповні класичним містом-фортецею, якими були Старий Кодак або Новобогородицьк.
У 1795 р. Новий Кодак офіційно приєднали до Катеринослава, тут заборонили винну торгівлю, ярмарки перенесли, а мешканців Кодака почали записувати у купці та міщани нового губернського міста. Частина (121 родина) виїхала, а інші прийняли нові правила гри. Тим більше, що з відкриттям у 1796 році наплавного мосту ділова активність зосереджується саме тут. І свій купецький хист кодачани вже могли реалізувати під гордим іменем катеринославців, сповідуючи народну мудрість: «Хоч горщиком назви, аби в піч не саджав». Проте, незважаючи на урядову підтримку, а тим більше після втрати її за Павла I, місто розвивалося достатньо повільно. Наприклад, у 1800 році чисельність населення склала 2634 особи.
Отже, Новий Кодак виконував багато функцій: адміністративну, церковну, оборонну... Цікава деталь - вулиці Нового Кодака досі збереглися, тобто якщо взяти сучасну карту Дніпропетровська, то ті вулички, які знаходяться в межах колишніх укріплень фортеці Нового Кодака, йдуть саме так, як і у XVIII столітті.
Проте, незважаючи на грунтовні аргументи щодо правдивої дати початку історії міста, міська влада вперто святкує «свою» дату заснування міста, (1776 р.) яка є набагато молодшою і не має нічого спільного з козацькою добою.
- На жаль, козацька складова нашої історії й досі не посідає належного їй місця, продовжує ігноруватися. Новий Кодак як центр Кодацької паланки Війська Запорозького виконував багато функцій - адміністративну, воєнну, торговельну, культурну, - які властиві саме місту, а не селу чи будь-якому іншому поселенню. Надвеликою для села була й кількість населення Нового Кодака: за даними перепису 1754 р., там налічувалося більше 500 дворів, а це близько 3 000 чоловік. Ми розповідаємо про це, аби люди знали свою історію, справжню, а не перелицьовану, скроєну під чужу політику, - резюмує доцент кафедри історії України ДНУ Олег Репан.