Із заходу на схід, із півночі на південь на безмежних просторах нашої красивої Батьківщини можна побачити неймовірно велику кількість унікальних споруд – як витворів рук людських, так і нерукотворних. Багатьом унікальним, а можливо, й сакральним пам’яткам, які залишили нам наші попередники, ми досі не можемо знайти пояснення. А це для нашого допитливого розуму неабиякий подразник. Історія виникнення грандіозних земляних споруд, які мають загальну назву Змієві вали і перетинають територію України з півночі на південь, створюючи ніби якусь межу, - одна із них.
Розгалужену систему земляних споруд у вигляді валів можна знайти майже по всій Україні. У різних регіонах вони мають різні обриси, в кожній конкретній місцевості їх по-різному називають – Великий вал, Маленький, Чорний, Отаманський, Половецький, Окоп, Перейма, Турецька гребля тощо. Іноді один і той же вал має дві, а то й три назви.
Чи не найпотужніша система валових укріплень збереглася на правому березі Дніпра. Вона поєднує вали різної висоти і довжини. Як правило, земляні укріплення споруджували уздовж берегів річок, які також були живою перепоною для ворожих вторгнень. Так, скажімо, у досить доброму стані рештки валів збереглися уздовж річок Віта, Червона, Трубіж, Стугна, Рось на Київщині. Місцями вони сягають 15 метрів заввишки і тягнуться десятки кілометрів у довжину. А ось неподалік Переяслава-Хмельницького Змієві вали розташовані у два ряди.
Широкий вал тягнеться по правому березі річки Сула від її гирла і доходить ледь не до міста Суми.
Два переривчастих вали, що розташовані на правих берегах рік Ворскла і Хорол, – це Змієві вали Полтавщини.
На Харківщині Змієві вали «представлені» двома могутніми редутами завдовжки 20 і 25 кілометрів біля Харкова і Змієва.
Змієві вали Поділля тягнуться від середнього плину річки Південний Буг до районів центральної Черкащини. Це, мабуть, найдовший суцільний вал із тих, що маємо сьогодні, хоча тут збереглися і менші вали.
Змій «попрацював сохою» і на Волині: значна кількість невеликих за розмірами валів містяться у чотирикутнику Львів-Луцьк-Рівне-Тернопіль.
Трирядова система укріплень між Азовським і Чорним морями на Керченському півострові носять назву Кримські вали.
Є аналогічні споруди й на території Бессарабії. Там вал носить назву Нижній Троянів (Траянів) і тягнеться від селища Затока до Білгород-Дністровського.
Верхній Троянів (Траянів) вал починається біля міста Бендери в Молдові і тягнеться до річки Прут безперервною лінією, потім різко повертає і з’єднує річку з Дунайсько-Чорноморськими лиманами Ялпуг, Котлабуг і Сасик.
Троянові (Траянові) вали Подністров’я являють собою систему валів, розташованих між містами Тернопіль і Кам’янець-Подільський. Вони не суцільні. Окремі з них знаходяться навіть на Буковині.
Змієві вали |
І творилися Змієві вали
Як і коли виникли Змієві вали – грандіозні земляні насипи заввишки 6-8 метрів і завширшки 14-16 метрів, що простягнулися по лісостеповій та степовій території України довжиною понад 2000 кілометрів, і яку функцію виконували – достеменно не знає ніхто. Ще в давні часи наших пращурів хвилювало питання про їх походження. Але оскільки більш-менш логічного пояснення не знаходили, то використовували свою уяву, придумували легенди, казки. Загальновідома українська народна казка про Микиту Кожум’яку, який, рятуючи з полону князеву доньку, переміг Змія у двобої, а потім запріг його у тристапудову соху і проклав межу у вигляді валу від Києва до самого моря.
Ще за однією легендою, від того ж Змія, що пожирав людей, народ врятували ковалі Кузьма й Дем’ян. Вони перехитрили чудовиська, запрягли його у величезний, викований ними плуг і, поганяючи, зробили глибоку борозну. А насип, що залишився після плуга, стали називати Змієвим валом. Та це лише легенди.
Більшість дослідників вважають, що насипи виконували роль суцільних загороджень і були ефективним засобом захисту населення лісостепу від кінноти степових кочівників, зводячи нанівець їхню головну перевагу – швидкість просування та раптовість нападу. Те, що загроза йшла зі степу, підтверджує конструкція валів та спрямованість їхніх ліній – вали віялом розходяться з півночі на південь та південний схід, утворюючи паралельні лінії. Земляні споруди, які зараз виглядають як залишки земляних насипів, колись були потужними та складними укріпленнями – суцільні вали заввишки10-15 метрів, шириною основи до 20 метрів, на дерев’яному каркасі, в деяких місцях у вигляді 5-6 паралельних земляних укріплень, з ровом завглибшки до 2-3 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління, що було можливим лише за умови існування на цих територіях державного утворення. Тому в історичній науці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є аргументи на користь того, що вони існували набагато раніше. Свідчення про це знаходимо у «батька історії» Геродота. «Для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів і побудувало вал від Таврійських гір до Меотійського моря. Вал одержав назву Кімерійського», - писав історик про кримську частину Змієвого валу ще в середині I тисячоліття до нашої ери.
Є підстави стверджувати, що Змієві вали були споруджені племенами, які заселяли територію українського лісостепу та мали державну організацію. Ними могли бути скіфські племена доби раннього заліза (VI-VII ст. до н.е.) або племена черняхівської культури (II-VI ст.н.е.).
На підставі дендрологічного та вуглецевого аналізу залишків дерев’яних укріплень у валах учені зробили висновок, що вони були побудовані готами.
Взагалі дослідження валу мають давню історію, хоча у різні часи вони велися без будь-якої системи. Секрет виникнення валів пробували розгадати історики Іван Фундуклей і Михайло Максимович, пізніше Володимир Антонович. Але їхні плани валів були, скоріше, довільними.
Спробу розкрити таємницю Змія у 60-х роках минулого століття зробила польська дослідниця Є.Ковальчик, яка на основі вже відомих даних та матеріалів аерозйомок скорегувала план-карту колег-попередників.
Великий внесок у дослідження валів, зокрема на Київщині, зробив учений-аматор А.Бугай. Саме йому належить ідея датування споруди на основі радіовуглецевого аналізу. Так, за твердженням Бугая, 14 дат на дев’яти відрізках валів охоплювали період від II ст. до н.е. до VII ст.н.е. Дослідник не відступився від цього навіть тоді, коли під час розкопок Постугнянського валу було знайдено сокиру кінця X століття. Вчені вказують на помилковість припущень аматора, які, до речі, не були опубліковані в наукових виданнях, проте А.Бугай привернув увагу до потреби вивчення валів – у цьому його велика заслуга. У 1974 – 1985 роках дослідження Змієвих валів проводила експедиція Інституту археології під керівництвом М.Кучери. Тоді вперше були проведені системні розкопки та вивчені конструкції валів. На основі більш сучасних методик були встановлені нові радіовуглецеві дати та виготовлені карти з точним прив’язуванням «ліній» на місцевості. Вчений на основі наукової аргументації довів, що Змієві вали споруджені у давньоруські часи.
Свідки вільного духу
На жаль, значна частина Змієвих валів розорена. Незважаючи на надзвичайну історичну цінність валів як археологічної пам’ятки, їх руйнування триває і в наші дні. Крім того, що час і природні фактори не сприяють збереженню цих свідків сивої давнини, та ще й люди, ласі до збагачення будь-якими методами, роблять свою чорну справу.
Так, нещодавно Змієві вали опинилися в епіцентрі чергового земельного скандалу - явища досить розповсюдженого у наш час. Товстосумі бізнесмени, а з ними і народні депутати заради власної вигоди не зупиняються навіть перед загрозою знищення багатовікової пам’ятки історії. Від органів влади, які повинні охороняти заповідні будови, захисту чекати, вочевидь, не варто, а тому селищним і районним громадам разом з ученими доводиться боротися самотужки.
На жаль, право на володіння землею, яка включає в себе споруди, що є історичною спадщиною й охороняються законом, зокрема й Змієві вали, деякі районні управління земельних ресурсів надають у користування комерційним структурам. Адже сучасним феодалам престижно мати у своїх володіннях тисячолітні споруди. Добре, якщо лише у вигляді історичного експоната, але де гарантія, що ці унікальні артефакти не попадуть під рала уже не казкового змія, а під бульдозер трактора? – виникає абсолютно логічне питання. Так, неподалік Змієвого валу, що тягнеться під Києвом, уже виникло таке собі котеджне містечко, яке за своїм розмахом і оформленням не поступається курортним спорудам альпійської Швейцарії. Видно, господарюють тут не прості бізнесмени, що стоять за лотками на столичних базарах. Викупити землю і звести сучасні замки-котеджі сьогодні по кишені хіба що олігархам. Нещодавно одній із приватних фірм у Києво-Святошинському районі було виділено близько 80 гектарів землі сільськогосподарського призначення, з яких майже 14 га припадає на Змієві вали.
Добре, що на шляху сучасних феодалів стоять місцеві громади, археологи, вчені – люди, які знають справжню історичну й культурну цінність стародавніх насипів.
«Історія цього місця розпочалася у VIII тисячолітті до н.е. Ми занепокоєні, що будівництво поблизу валу загрожує археологічному комплексу. Разом з тим ми розуміємо, що має бути господарське освоєння територій. Але спочатку ми повинні дослідити ці місця. А пам’ятки такого рівня, вважаю, чіпати не можна», - твердить керівник північної постійно діючої експедиції Інституту археології Національної академії наук України Ігор Готон.
Застереження вченого-археолога небезпідставні: на одному з найвищих валів, що носить назву «могила Святослава», щороку відбуваються змагання дельтопланеристів. І жодного разу не обходилося без жертв. Місцеві жителі кажуть, що то князь Святослав забирає їх до себе.
Отож новітнім орачам варто замислитися перед тим, як розорювати археологічні пам’ятки, що прийшли до нас крізь тисячоліття свідками вільного духу і працелюбності наших далеких пращурів.