|
|
Нові для України умови політичного протистояння, що виявились у ході виборів Президента 2004 року, визначили реалії, на тлі яких необхідно переоцінити значущість основного для українського козацтва програмного документа – Указу Президента України „Про Національну програму відродження та розвитку українського козацтва на 2002-2005 роки” від 15 листопада 2001 року.
Сьогодні очевидно, що принципові положення Програми, якими правильними вони б не уявлялися в 2001 році, не витримали перевірки процесами соціально-економічного, політичного та культурного розвитку нашої держави. Цей документ не містив чітко спрямованої стратегічної мети, перспективних шляхів розвитку українського козацтва, сформованих ціннісних орієнтирів, котрі би мобілізували членів козацького руху на його розвиток як реальної суспільної сили, спроможної консолідувати суспільство.
Характерними показниками недостатності Програми є сьогоднішня ситуація в козацькому русі, втрата громадського авторитету переважною більшістю його лідерів, неконсолідованість козацьких структур, недостатня представленість національних та козацьких традицій у суспільному житті.
Найбільшою мірою це стосується процесів формування громадянської свідомості та світогляду молоді України. На наш погляд, ряд мі-ністерств просто проігнорували Указ Президента України „Про Національну програму відродження та розвитку українського козацтва на 2002-2005 роки”, і перш за все це стосується Міністерства освіти і науки України.
За даними Науково-методичної ради Всеукраїнської громадської організації „Українське Реєстрове Козацтво”, серед ста студентських наукових робіт гуманітарно-історичної спрямованості, що перемогли на всеукраїнських конкурсах, тільки дві були присвячені проблемам історії козацтва.
Слід зазначити, що майже на усіх рівнях законодавчої та виконавчої влади не було виявлено зацікавленості проблемами відродження козацтва України як перспективної, національно орієнтованої суспільної сили.
На жаль, ми маємо зазначити, що сьогоднішня модель козацького руху України у масштабах держави складається з окремих, розрізнених ідеологічних, правових, економічних та організаційних фрагментів. Часто реальні дії окремих підрозділів козацького руху України суперечать означеній Програмі. Виникає подвійний стандарт участі козацтва у вирішенні найскладніших питань державної розбудови. Це повною мірою виявилося у передвиборний період та під час виборів Президента України 2004 року.
Сьогодні можна виділити пріоритетні напрямки відродження та розвитку українського козацтва:
1. Створення певного державного стандарту щодо козацьких структур, який має бути відображений у відповідному законі.
2. Переатестація існуючих козацьких структур відповідно до стандарту.
3. Розробка аналогічних російським підзаконних актів, які мають регламентувати дії козацьких структур України, але з урахуванням базових пріоритетів та історичного досвіду Українського Реєстрового Козацтва, Запорізького Козацтва та інших козацьких об’єднань, що історично склалися.
4. Посилення представництва українського козацтва в системі державного управління, громадських органах та організаціях.
5. Принципове переакцентування у відносинах влади та Всеукраїнської партії „Духовність і патріотизм”, перетворення її в дійовий інструмент участі козацтва в законодавчому та виконавчому процесах.
6. Всебічний розвиток економіки козацького руху України.
7. Координування дій у відносинах з освітніми, військовими та силовими структурами.
8. Стимулювання теоретичної діяльності щодо осмислення функцій, форм та методів роботи Українського Реєстрового Козацтва.
9. Створення інформаційно відкритої системи дій козацтва.
10. Розробка державної концепції молодіжної по-літики з урахуванням питань відродження та розвитку сучасного козацтва України.
11. Створення вищого навчального закладу в системі Українського Реєстрового Козацтва.
Другим векторним напрямком є питання відносин ВГО УРК з органами державної влади на сучасному етапі. Системна криза, яка останніми роками охопила українське суспільство, призвела до необхідності перегляду структури відносин між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями. Сьогодні в Україні існує декілька тисяч громадських об’єднань, переважна більшість яких займає пасивну позицію отримувача коштів чи дійових можливостей та у своїй діяльності цілком залежить від грантової, благодійної чи державної системи фінансування. Це прямо суперечить базовій ідеї громадянського суспільства, модель якого ґрунтується на сумісній партнерській діяльності цих структур та органів державної влади як взаємодоповнюючих елементів системи державного управління.
З цього приводу доцільно розробити схему взаємодії ВГО УРК з органами державної влади як активного та самостійного громадського об’єднання, що діє на підставі Статуту Всеукраїнської громадської організації «Укра-їнське Реєстрове Козацтво» (УРК), зареєстрованого Міністерством юстиції України 8 липня 2002 року, № 1810.
Передбачаються такі напрямки діяльності УРК: військово-патріотична робота; створення, відродження, відновлення та охорона заповідних місць і об’єктів Українського козацтва; освіта і виховання; культурно-просвітницька діяльність; науково-дослідна, пропагандистська та видавнича робота; фізкультура, спорт і туризм; господарська діяльність; природоохоронна діяльність; міжнародна діяльність; інформаційно-аналітичне забезпечення.
Реалізація цих напрямків має бути здійснена за умов прямого співробітництва УРК з відповідними структурами виконавчої влади. Враховуючи розгалужену організаційну структуру Генеральної старшини УРК та наявність діючих осередків в усіх областях України, необхідні (на умовах договору про співпрацю) робочі стосунки з міністерствами, державними комітетами та іншими органами влади.
Особливої уваги потребує можлива участь УРК у створенні системи соціальної безпеки як складової національної безпеки України. З цього приводу доцільно ви-значити національну безпеку, як це наведено у статті 1 Закону України „Про основи національної безпеки України”: „національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, су-спільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам”. Ідеться про співробітництво УРК з Радою національної безпеки, яка, згідно зі ст.107 Конституції України, є „координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.” Головою Ради національної безпеки і оборони України, згідно зі ст.106, 107 Конституції, є Президент України. Зазначені вище положення цілком відповідають як сучасним програмним напрямам діяльності, так і історичному підгрунтю Українського Реєстрового Козацтва.