|
|
Андрій Первозванний - один із дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа. Походив із Віфсаїди, брат Симона, який після зустрічі з Ісусом Христом став апостолом Петром. Учень самого Іоанна Хрестителя. Первозванним його називають у православній церкві тому, що, згідно з Євангелієм від Іоанна, він став одним із тих двох перших мешканців Галілеї, яких Христос покликав із собою і проповідував їм своє вчення. Ім’я другого чоловіка залишилося невідомим, а про Андрія сказано, що він розповів про Ісуса своєму братові Симону і привів його до Сина Божого. Проте в Євангеліях від Матвія та від Марка подано іншу версію: буцімто Ісус Христос зустрів одночасно і Петра, й Андрія, коли брати ловили рибу на Галілейському озері, і покликав їх за собою. Через такі розбіжності в біблійних текстах католики однозначно визнають першим і головним серед апостолів Петра, а у православних особливою повагою користується апостол Андрій.
Та хоч би там як, а у киян до апостола Андрія не просто повага - пієтет. Адже появу Києва-града пов’язують саме з цим іменем. Мало того, Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України.
…Коли після зішестя Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія. За літописними даними, майже дві тисячі років тому апостол Андрій під час третьої подорожі з християнськими проповідями землею скіфів побував і на схилах Дніпра, де згодом виникла столиця Київської Русі. І напророкував славу й велич «Єрусалиму землі Руської». «І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І освятив це місце, встановивши тут хреста. Ці слова апостола доніс до нас монах Києво-Печерської лаври Нестор Літописець у «Повісті минулих літ». Апостол привіз до Скіфії реліквії, навколо яких творилася віра. За переказами, у Києві він залишив наперсний хрест, а в інших місцях - обітні. Літописна інформація не має підтвердження в інших історичних пам’ятках, тому деякі вчені схильні вважати її легендою. Але це не завадило назвати Андрія Первозванного основоположником Церкви Христової в Україні. А ще вважають, що Андрій був у Константинополі, де висвятив першого єпископа - Стахія.
Київський собор 1621 року, у часи відродження Української православної церкви після Унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій - перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол».
|
|
| Апостол Андрій Первозванний |
У пам’ять про святого в Києві названо одну з найвідоміших вулиць столиці - Андріївський узвіз. На його початку височіє перлина архітектури українського бароко - Андріївська церква, а на перетині Десятинної вулиці та Андріївського узвозу стоїть майже непомітний серед сучасних «витворів архітектури» з різноманітним мотлохом, призначеним для нерозбірливих туристів, хрест Андрія Первозванного. Кажуть, буцімто у І столітті нашої ери саме це місце освятив апостол, встановивши доленосний для Києва хрест.
У 2000 році на Дніпровських схилах поблизу Аскольдової могили спорудили каплицю й пам’ятний знак на його честь, а 2001-го перейменували площу. Тепер апостол охороняє сон почилих у нерівній боротьбі під Крутами юнаків, чиї могили за радянських часів стерли з лиця землі, відібравши славу лицарів. Оце був ніби й увесь пошанівок святого на київській землі. Був…
Та на початку жовтня 2010 року апостол повернувся в Київ - на території Золотоверхого Свято-Михайлівського собору Української православної церкви Київського патріархату, на славетній Володимировій горі, встановили й освятили пам’ятник Андрію Первозванному. Чотириметрову постать у бронзі спорудили скульптори Олесь Пінчук та Петро Дроздовський ще в 2005 році на замовлення народного депутата Петра Ющенка. Досі він стояв біля входу в Національний центр ділового і культурного співробітництва «Український дім». Ініціювала перенесення пам’ятника громадська організація «За помісну Україну», яку очолює Петро Ющенко.
- Пам’ятник Андрію Первозванному, видатній особистості, яка першою охрестила Київську Русь, мав стояти на святому місці. Тому територія Михайлівського монастиря, який розташований біля Свято-Михайлівського собору, найбільше пасує для цього, - сказав на урочистостях народний депутат Петро Ющенко. - Святого апостола Андрія Первозванного традиційно називають першим єпископом Константинопольським, основоположником Української православної церкви. Це було наше апостольське хрещення, адже українська церква розпочалася з того, як Київський помісний собор у 1621 році підтвердив апостольське походження християнства на українських землях. Духовенство схвалило ідею перенесення монумента. І ось тепер він стоїть на святій Володимировій горі.
|
|
Того дня на території монастиря намісник обителі, єпископ Вишгородський пресвятійший Агапіт (Гуменюк) відправив подячний молебень і у проповіді відзначив унікальну роль святого Андрія Первозванного в історії українського народу, зокрема, у благовісті Христовім. На церемонії освячення пам’ятника святому Андрію Первозванному були ректор КПБА єпископ Єпіфаній (Думенко), професорсько-викладацький склад академії, студенти, парафіяни монастиря, кияни і гості столиці.
Українці здавна шанують апостола Андрія. Одне із найвеселіших і очікуваних зимових свят - День Андрія, 13 грудня. За народним звичаєм, його вважали шлюбним. Молодь збиралася цього дня в одній хаті на так звані великі вечорниці і влаштовувала всілякі ворожіння, забави та гуляння. Передусім пекли Калиту (калиту, короля) - круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з юнок місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи, мастили медом, посипали маком і випікали. Калита мала визначити подружню пару, напророкувати долю не лише на рік, а й на все життя.