|
|
| Хрест у Батурині, встановлений з ініціативи Віктора Ющенка у 2003 році. |
У розкопках взяли участь понад 70 студентів-істориків та археологів з університетів Чернігова, Ніжина та Національного університету «Києво-Могилянська академія». Керівником експедиції є д-р Володимир Коваленко (Чернігівський університет). Д-р Володимир Мезенцев (Торонтський університет) брав у ній участь як науковий співпрацівник КІУС, відповідальний за Батуринський проект.
Нагадаємо, що у 1669-1708 рр. та 1750-64 рр. місто Батурин Чернігівської області було офіційною столицею козацько-гетьманської держави на Лівобережній Україні. За правління славного гетьмана Івана Мазепи (1687-1708 рр.) воно досягло найвищого розквіту. 1708 р., під час повстання Мазепи проти ро-сійської влади на Україні в союзі зі шведським королем Карлом XII, війська Петра І захопили і спалили Батурин. Нападники знищили козацький гарнізон, масово стратили полонену козацьку старшину і міську еліту та вирізали цивільне населення столиці, без огляду на стать і вік, разом близько 15 тисяч, щоб залякати терором прихильників Мазепи.
Гетьман Кирило Розумовський (1750-64 рр.) відбудував місто і відновив там гетьманську столицю. Батурин лишався державним центром Гетьманату до його скасування Катериною ІІ у 1764 р.
До встановлення незалежної України археологічне вивчення Батурина, як і всіх тем чи пам’яток, пов’язаних з Гетьманатом і Мазепою, було неможливим. У 1995 р. при Чернігівському університеті було створено Батуринську археологічну експедицію, що почала широкомасштабні розкопки міста. З 2001 р. до укра-їнських археологів долучились канадські колеги.
2004 р. експедиція за-кінчила розкопувати залишки центрального палацу, який збудували гетьмани Дем’ян Многогрішний (1669-72 рр.) та Іван Самойлович (1672-87 рр.) у міській цитаделі. Під час нападу російської армії на Батурин палац було зруйновано вщент. Дослідники встановили, що ця цегляна споруда мала значні розміри, 26х20 м, один поверх, три ганки, центральний коридор, кілька кімнат та залів з цегляною підлогою та печами, прикрашеними кахлями. Вірогідно, її спорудили і декорували за стилем українського (козацького) бароко, і найближчими аналогіями є будинок канцелярії козацького полку у Чер-нігові (1690-х рр.) та т. з. дім Мазепи у Києві, які збереглись.
Археологи досліди- ли зондажами стіни підвалу та підмурки будинку Кочубея-найдавнішої пам’ятки архітектури Батурина, що дійшла до нас. Цю кам’яницю спорудив Многогрішний як державну судову палату з в’язницею у підвалі, але 1700 р. генеральний суддя Василь Кочубей перетворив її на свою приватну резиденцію. Дослідники реконструювали первинний план будови та розкопали підземні масивні контрфорси з цегли, які підтримують кожний куток її підмурків. Такий спосіб підсилення підмурків є новою рисою ще мало вивченої будівельної техніки мурованих споруд українського бароко.
Огрівальні печі цієї резиденції багатого урядовця були оздоблені вишуканими керамічними кахлями з блакитною поливою та рельєфними зображеннями плетива рослин з листям, квітками та виноградними гронами. Знайдені великі фрагменти декоративних плиток дозволили реставрувати кілька цікавих екземплярів. Добре збереглась кахля з реалістичним рельєфом шляхтича, озброєного шпагою, у західноєвропейському вбранні та взутті кінця XVII-початку XVIII ст. Батуринські керамісти, імовірно, запозичили орнаментальні мотиви цих кахлів з українського народного мистецтва, іконопису, мініатюр кириличних книг XVII-XVIII ст., а також з імпортної барокової кераміки чи графіки Заходу, зокрема з поширених тоді полив’яних голландських кахлів з синім розписом.
На терені фортеці ар-хеологічні розвідки відкрили залишки п’яти дерев’яних жител і близько 20 господарчих споруд міщан, що були спалені під час розорення столиці Гетьманщини. В одній із домівок зна-йшли кістяк непохованої жертви погрому. Також виявлені рештки шинку з великою кількістю потрощених керамічних кухлів та скляного посуду XVII-XVIII ст.
Археологи продовжили досліди субструкцій масивного зерносховища, площею понад 100 кв. м, яке частково розкопали 2003 р. Вони гадають, що це були державні зернові запаси для оборонців фортеці, які знищили вороги, оволодівши Батурином. Їх міг приготувати Мазепа, коли таємно створив у своїй столиці військову базу для повстання і підтримки виснаженої союзної шведської армії. Тому не передбачене гетьманом захоплення (зрадою) і нищівний розгром Батурина царськими військами мали фатальні наслідки для невдалого походу Карла XII на Україну 1708-09 рр.
Експедиція також продовжила архітектурно-археологічні дослідження вцілілих цегляних фундаментів Мазепиного палацу (1700 р.) на батуринській околиці Гончарівці. Цю багату заміську віллу теж пограбувала армія Петра. Гетьманський палац стояв у запустінні протягом XVIII ст., але не дійшов до нашого часу. Автор до-слідив оригінал малюнка цього палацу 1744 р., що зберігся у Національному музеї Стокгольма. Там накреслені стіни його фасадів, які ще стояли тоді. Аналіз малюнка разом з археологічними даними показує, що розкішний палац Мазепи мав довжину близько 20 м, ширину 15 м і висоту (з фронтоном) 20-21 м, три поверхи з мансардою, глибокий підвал та два тамбури-вестибюлі. Різнобарвні ошатні полив’яні кахлі з рельєфними візерунками, правдоподібно, оздоблювали карнизи фасадів та печі чи каміни інтер’єру. Підлога мала мощіння з фігурних керамічних плит.
Головна, найбільша, Мазепина резиденція на Гончарівці була найранішим відомим багатоповерховим аристократичним палацом на Лівобережній Україні, побудованим і прикрашеним у стилі західноєвропейського бароко. Однак його декор доповнювали елементи, властиві мурованій архітектурі українського бароко. Деякі подібні західні і національні прийоми оформлення екстер’єру палацу знаходимо в ряді вцілілих церковних та світських споруд, зведених Мазепою на рубежі XVII і XVIII ст. Розкопки решток його садиби під Батурином буде продовжено.
Комплекс графічних, археологічних та геологічних даних допоможе дослідникам Батурина реконструювати план і архітектуру столичної резиденції гетьмана Мазепи.
У 2004 р. біля залишків гетьманського палацу у цитаделі археологи розкопали багато поховань мешканців Мазепиної доби. Більшість із них належить дітям, жінкам та літнім людям, які загинули від московської навали на місто.
Після дослідження могил місцевий священик УПЦ Київського Патріархату о.Роман Кривко відправив заупокійну службу, і їх засипали. За ініціативою теперішнього Президента України Віктора Ющенка у 2003 році у Батурині урочисто встановили величний монумент з граніту і бронзи у пам’ять про козаків і міщан, які віддали життя, захищаючи гетьманську столицю у 1708 р., і спочивають в її землі.
Розкопки поховань жертв батуринської трагедії та інтерв’ю з керівниками експедиції були гідно показані у національних телепрограмах УТ-1 та ICTV (Київ) по всій Україні 23 і 28 серпня 2004 р. у зв’язку із святкуванням Дня Незалежності. У телевізійних передачах це назвали сенсаційним археологічним відкриттям тлінних решток учасників повстання Мазепи, що полягли у боротьбі за волю України. Телерепортери підкреслили значення участі у розкопах Батурина канадських вчених та спонсорства цього проекту науковими установами діаспори і тішились, що старожитностями «української Трої» цікавляться у Північній Америці.
Дослідники Батурина планують продовжити його розкопки улітку 2005 р. та підготовку праць з археології, історії, архітектури і мистецтва столиці Гетьманату.
Автор висловлює щиру подяку численним компа-ніям, установам і організаціям США, Канади, Швеції, багатьом приватним особам із цих країн за гранти, дотації та щедрі пожертви, які допомогли здійснити Батуринський проект. Особлива пошана належить Канадському інституту українських студій (Програмі дослі-дження Східної України ім.Ковальських), Науковому товариству ім.Шевченка в Америці (Фонду ім.Юрія Кузева), Понтифікальному інституту середньовічних студій Торонтського університету, які спонсорують проект з 2001 року. Знавець історії Гетьманщини, директор КІУС д-р Зенон Когут та голова НТШ-А д-р Лариса Онишкевич є патронами та науковими дорадниками проекту. Велика подяка також Чернігівському університету: його співробітник д-р Володимир Коваленко керував експедицією.